Дикорослі корисні рослини за характером використання та хімічним складом поділяють на кілька груп.
З них у флорі основними є лікарські, харчові, ефіроолійні, дубильні, фарбувальні, медоносні, декоративні, кормові, технічні, вітаміноносні рослини.
Курильський чай чагарниковий (лат. Pentaphylloides duham Maxim.) – багаторічна чагарникова рослина з жовтими квітками і складним, віялоподібним листям. П’ятлистник чагарниковий – унікальна лікарська рослина, з листя якої готують цілющий та освіжаючий напій.
Лаконос американський (лат. Phytolacca americana) – така назва, мабуть, нічого не говорить європейському читачеві, а ось в Америці індіанці використовували рослину досить широко.
Лимонник (лат. Schizandra chinensis Baill.) — ліана довжиною до 8-10 м обплітає дерева і чагарники, зустрічається по узліссях Маньчжурії, Китаю і Далекого Сходу. Сама назва – китайська – вказує на батьківщину цієї рослини.
Лофант анісовий (лат. Lophantus anisatus Benth.) — характерний анісовий запах рослини з відтінками цитрусових ароматів дозволяє використовувати лофант у парфумерній промисловості. Як ефіроолійна культура, лофант вирощується на плантаціях у країнах Середземномор’я.
Часник (рід Allium) — це та культура, яка і сьогодні поширена практично по всій земній кулі. Щорічно на півдні Франції, в Провансі, проводяться ярмарки часнику, і кількість представлених сортів сягає п’яти сотень.
Ріпчаста цибуля (рід Allium) не потребує представлення — її золотаві, фіолетові, білі цибулини мають різноманітну форму та розміри. Цибуля – дво-трирічна рослина, але є багаторічники з гарними декоративними якостями (цибуля-скорода – A. Schoenoprasum L.), а також види, що мають тільки харчове значення.
Любисток лікарський (лат. Levisticum officinale Koch.) або любиш-трава, в дикому вигляді зустрічається на Кавказі, а як пряносмакова та лікарська рослина вирощується на городах і на промислових плантаціях.
Мак самосій/мак снодійний (лат. Papaver rhoeas L./Papaver somniferum L.) — ці види рослин зовсім зникли з наших клумб і городів за останні роки. Люди не розводять ці красиві та невибагливі квіти через небезпеку набігів любителів «макової соломки».
Стокротка багаторічна (лат. Bellis perennis L.) — добре відома навіть дилетантові садова рослина. Стокротки садять всюди — на пишних клумбах, у бордюрах, підвісних кашпо та традиційно на могилах.
Монарда (лат. Monarda didima) — не знаючи іноді справжньої назви рослини, квіткарі-аматори охрестили цю траву “півні” через її подібність з яскравим оперенням голосистого пернатого.
Морква (лат. Daucus carota L. Var sativus Hoffm.) — дворічна культура. У перший рік випускає султанчик багаторазово складоперистого листя й утворює товстий стрижневий корінь оранжевого або жовтого кольору.
Морозники (рід Helleborus) – назву рослині дав академік П.С. Паллас у XVIII ст., помітивши незвичайні квіти, що вилізли серед снігу. Зараз морозники вирощують у квітниках, вони є ранніми радісними провісниками весни.
Наперстянка пурпурова (лат. Digitalis purpurea L.) — дикі види наперстянок зустрічаються в горах Кавказу та Карпат, а також зрідка на Валдайській височині. Але для лікарських цілей культивується тільки пурпуровий різновид, з листя якого виділено суму серцевих глікозидів.
Настурція (лат. Tropaeolum majus L.) — різнокольорові вогники різних видів — від карликової до кучерявої — прикрашають квітники, сади та садки, сквери та парки по всьому світу. Рослина вкрай невибаглива, має короткий період вегетації й навіть у наше дощове літо капуцин встигає відцвісти та дати насіння.
Обліпиха звичайна (лат. Hippophae rhamnoides L.) — виходець із приморських районів Азії, обліпиха чудово адаптувалася до умов суворих зим. Кущ висотою 4-5 м утворений безліччю пагонів, що відходять під кутом від скелетних гілок.