Ефедра хвощова

Ефедра хвощова

розміщено в: Дикорослі корисні рослини, Е | 0

Ефедра хвощова (з анг. Ephedra equisetina Bge.) – це багаторічний чагарник з безліччю гілок і є носієм багатьох корисних цілющих речовин. Здавна використовується як відхаркувальний та потогінний засоби, жарознижувальний та зменшуючий відділення мокротиння засобу.

Син: ефедра середня, ефедра проміжна.

Велика Енциклопедія

Лікувальні
рослини
Рослина
отруйна!

Ефедра
хвощова

Ephedra equisetina

Класифікація

Єдиний рід рослин роду Ефедра, або англ. Ephedra, що належить до єдиної родини англ. Ephedraceae порядку Ephedrales — це ефедра хвойна (англ. Ephedra equisetina). Рослина має й іншу видову назву – середня (англ. Ephedra intermedia).

Назва – хвойна, до рослини “причепилася” через схожість з хвойними деревами. 40 видів налічує рід, які зустрічаються в пустелях, на луках і скелястих пагорбів Азії, Сполучених штатів та Середземномор’я.

Ботанічний опис

Розмір гіллястого куща ефедри хвощової – до 1,5 м. Складається із вкритих сірою корою стебел, однаковими гілками, однорічними й дворічними молодими вузлуватими пагонами з тонкими борозенками. Листя має довжину у 2 мм та на дотик лускаті й редуковані та лише молоді пагони залучені у фотосинтезі.

Трава дводомна. Великі мітелки – чоловічі, мініатюрні – жіночі, розвиваються на окремих рослинах. Плід утворюється після запліднення, зрощені лусочки його оточують, а набуває соковитої помаранчево-червоної консистенції коли визріє, плід називають шишкоягодою. Стиглі шишки (липень) мають їстівний м’якуш і солодкий смак.

Розповсюдження

Вона зростає в Південному Алтаї й Саяно-Дагестанських горах Кавказу, переважно в гірських степах, лісах і субальпійських районах, зазвичай на кордонах останніх, скелястим каньйонам, скелястим ділянкам на висотах 1-1,8 км. У лісових районах ефедра хвощова зростає на східних схилах, вкритих сонячним промінням. Зростають негустими чагарниками, на значних площах.

Збір та заготівля сировини

Цілющою є зібрана та висушена ціла трава ефедри хвощової (англ. Herba Ephedrae). Ранньою весною – квітнем, починається заготівля сировини, але може проводитися практично цілий рік.

Сушать ефедру хвощову під деревами чи будь-якому затінку. Копицями, шириною 0,8-1 м вкладають під час сушки, висотою 1-1,5 м, будь-якої довжини. Траву штучно висушували при 45 oC. Вологість не повинна перебільшувати 45-50%.

За отруйності трави, збирають й обробляють її з обережністю. Чагарники ефедри хвощової повинні відпочивати кожні 3-5 років після збору. Ефедрин отримують зазвичай з сухої трави ефедри. ефедра хвощова має бути подріблена на 25 см частини та діаметром 1-2 мм.

Зірвана рослина не має специфічного запаху і світло-зеленого кольору. Смак не визначений, бо вона отруйна. Подріблена ефедра хвощова не більше як рік може зберігається в сухому та захищеному від світла місці.

Хімічний склад

Усі частини ефедри хвощової, містять алкалоїди. Найбільше їх у молодих пагонах (до 3,5%), це ефедрин та псевдоефедрин, дубильні речовини, барвники, аскорбінову кислоту. Найменш за все — в насінні (0,6%) та здерев’янілих гілках (0,8%). Трохи більше в шишках (до 0,12%). У загальній сумі ефедрину 65%, які містять алкалоїди рослини. 

Фармакологічні властивості

В ефедрі хвощовій переважну роль серед алкалоїдів грає ефедрин, що діє на серцево-судинну систему як судинозвужувальний стимулюючий засіб. Є подразником центральної нервової системи та підвищує артеріальний тиск.

Внаслідок дії ефедрину препарати Цзинцзин ефедри можуть сприяти нервозності, розширювати бронхи та коронарні судини серця, пригнічувати перистальтику кишківника, підвищувати рівень цукру, розширювати зіниці.

В ефедрі хвощеподібній містяться біоактивні речовини, що володіють функціями потовиділення, жарознижувальної та кровоспинної дії.

Застосування у народній медицині

Популярність – це пріоритет ефедри хвощової серед лікарів. Історія багатьох країн описує застосування рослини у вигляді відвару для лікування сильних застудних захворювань, ревматизму, виразкової хвороби шлунка, бронхіту та ін.

Рецепти приготування лікарських засобів (відварів, порошків та настоїв), містять в собі записи з використання зелених пагонів дикорослих чагарників ефедри, яку заготовляють протягом усього року, переважно взимку. До зими рослина вистигає, маючи багатий вміст поживних біологічних речовин.

Відвар з ефедри хвощової – це популярний і до сьогодення засіб для лікування алергічних проявів, органів травлення, задухи від астми, дизентерії, ревматизму та кропив’янки. Стимулювальний ефект, що міститься у фітотерапії ефедрину, підвищує фізичну та розумову активність та застосовується при лікуванні різних хвороб.

Сінна лихоманка, кашлюк, заколисування, сироваткова хвороба, алергічні задухи, артеріальний тиск – це захворювання, які здатна подолати, або принаймні полегшити симптоматику ефедра хвощова. Якщо кров носом або травма, вилікувати риніт чи фарингіт – ефедра хвощова допоможе. Знахарі використовують ефедру хвощову при шлункових захворюваннях, таких як виразкова хвороба, малярія і висотна хвороба.

Мешканці країн Азії шишки ефедри їдять свіжими та використовують для приготування джемів, желе, варення та мармеладу. Вони також використовуються як жарознижувальний засіб, порівнюючи їх з ягодами малини.

Історична довідка

Ефедра хвощова відома як лікарська рослина давно (понад 5000 років), вона використовувалася східними цілителями (у Китаї) для лікування лихоманки, кашлю та підвищення працездатності, і протягом століть поступово стала популярною у всьому світі. Визнаний упродовж тисячоліть.

У 1924 році було всебічно вивчено основну діючу речовину рослини – ефедрин. Ефедру називають альпіністом-скелелазом, через те, що вона росте на неприступних стрімких скелях. Потужним корінням рослина добре утримується на схилах гір і перешкоджає їх ерозії.

Література

  1. Травник. Повний довідник лікарських рослин. / Авт.-упоряд. І.Л. Санина. – Х.: Аргумент Принт, 2012. –560 с. – (Кишенькова бібліотека)
  2. Лікувальні рослини. Велика ілюстрована енциклопедія/Т.А. Ільїна – М.: Ексмо, 2014. – 304 с.
  3. Біологічний енциклопедичний словник/Гол. ред. М. С. Гіляров) 2-ге вид., виправл. М: Рад. Енциклопедія 1989.
  4. Дудченко Л. Г., Козьяков О. С., Кривенко В. В. Пряно-ароматичні та пряно-смакові рослини: Довідник / Відп. ред. К. М. Ситник. К.: Наукова думка, 1989. 304 с.
  5. Життя рослин/За ред. А. Л. Тахтаджана. М: Просвітництво. 1981. Т. 5(2).
  6. Єленевський А.Г., М.П. Соловйова, В.М. Тихомиров // Ботаніка. Систематика вищих чи наземних рослин. М. 2004. 420 с.
  7. Пєшкова Г.І., Шретер А.І. Рослини в домашній косметиці та дерматології. М. 2001. 684 с.
  8. Флора СРСР. У 30 т. / розпочато за керівництва та під головною редакцією акад. В. Л. Комарова; ред. Б. К. Шишкін. М.-Л.: Вид-во АН СРСР, 1958. Т. XXIII. С. 262.

© 2023 Трави під ногами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *