Велика Енциклопедія
Лікувальні
рослини
Ехінацея пурпурна
Echinacea
У лікувальних цілях використовують траву, листя, кореневища з корінням пурпурної ехінацеї у формі настоянок, рідких екстрактів, які також входять до складу препаратів, що підвищують імунітет і ефективних при різних інфекційних і вірусних захворюваннях. Зовнішньо застосовують для лікування опіків, абсцесів, інфікованих ран.
Класифікація
Ехінацея пурпурна (лат. Echinacea purpurea Moench.) належить до сімейства айстрових (лат. Asteraceae). Поряд з ехінацеєю пурпурною використовуються ехінацея вузьколиста (лат. Echinacea angustifolia) та ехінацея бліда (лат. Echinacea pallida).
Ботанічний опис
Цілюща багаторічна рослина – ехінацея пурпурна сягає 50-100 см заввишки з коротким багатоголовим кореневищем і кількома прямостоячими червоними стеблами. Нижнє листя зібране в розетку, довгасто-яйцевидне, жорстке, шорстке.
Стеблове листя чергове яйцевидно-ланцетове, гострокінцеве, опушене. Кошики верхівкові, великі, до 15 см у діаметрі, складаються з червоно-коричневих центральних трубчастих квіток та крайових язичкових квіток рожево-пурпурового забарвлення.
Плід сірувато-бура сім’янка. Початок цвітіння є з липня, восени стадія цвітіння змінюється плодоносінням у серпні-жовтні.
Розповсюдження
Вздовж берегів річок та прерій на сході Сполучених Штатів поширюється ехінацея пурпурна. В Україні культивують як лікарську та садово-декоративну рослину.
Збір та заготівля сировини
Для медичних цілей заготовляють квіткові кошики під час цвітіння, а кореневища з корінням пізньої осені. Суцвіття та листя ехінацеї збирають вранці, потім нарізають і висушують у темному місці.
Кореневища витягають, миють, нарізають і сушать на сонці або при температурі 40-60°С. Зберігають у сухому, захищеному від світла місці. З сирих трав із квітками виготовляють сік, у який додають спирт, зберігають у холодильнику.
Хімічний склад
Усі складові, які належать рослині містять полісахариди (гетероксилани, арабінорамногалактани), ефірну олію в середині квіток (до 0,5%), в стеблі (до 0,35%), в коренях (до 0,23%), ферменти, макроелементи, такі як калій та кальцій; й мікро- (селен та марганець, молібден та кобальт, срібло та цинк й ін.).
Головними складовими ефірної олії є нециклічні сесквітерпени. Коріння містить в собі до 6% – нуліна, 7% – глюкози, глікозиди (ехіноглікозид), ехінакозід, фітостерини. Рослина багата на органічні кислоти (пальмітинова, лінолева, церотинова), присутні фенолкарбонові кислоти (цикорієва, ферулова, олія, кумарова), а також 0,1% – бетаїну, 2% – смол, поліаміди, антиоксиданти (ехіноцин, ехінолон), цис-8 пентадекадієн.
Фармакологічні властивості
Препарати ехінацеї підвищують імунітет завдяки активації захисних клітин імунної системи (фагоцитів), також з’єднання цис-1,8 пентадекадієн має виражену протипухлинну активність.
Всі частини ехінацеї пурпурової мають широкий спектр фармакологічної активності та використовуються в лікуванні багатьох аутоімунних захворювань (гепатити, нефрити, ревматоїдні артрити), бактеріальних та вірусних хворобах (грип, герпес, віспа, поліомієліт), при лікуванні різних онкологічних патологій.
Сік зі щойно зірваних суцвіть ефективно впливає на згортання крові та загоєння ран.
Застосування у народній медицині
Цілителі ехінацею використовують при застуді та захворюваннях сечового міхура, зараженні крові й грипі. Для зовнішнього застосування використовують сік та настоянки – при лікуванні опіків, уртикарію (висип або набряк шкіри), герпесу й інших шкірних захворювань.
Ехінацею пурпурну застосовують при впливі важких металів та фунгіцидів, цукровому діабеті й хворобах печінки. Ехінацея пурпурна багата на елементи, препарати з яких у фармацевтиці, здатні пригнічувати стрептококи, кишкові палички та вірус грипу.
Історична довідка
Наукову родову назву ехінацея отримала завдяки зовнішній схожості щетинистої центральної частини суцвіття, що виступає, з їжаком: по-грецьки ěchīnos – їжак, а видове пов’язане з пурпурово-рожевим кольором крайових квіток суцвіття.
Література
- Травник. Повний довідник лікарських рослин. / Авт.-упоряд. І.Л. Санина. – Х.: Аргумент Принт, 2012. –560 с. – (Кишенькова бібліотека)
- Лікувальні рослини. Велика ілюстрована енциклопедія/Т.А. Ільїна – М.: Ексмо, 2014. – 304 с.
- Біологічний енциклопедичний словник/Гол. ред. М. С. Гіляров) 2-ге вид., виправл. М: Рад. Енциклопедія 1989.
- Дудченко Л. Г., Козьяков О. С., Кривенко В. В. Пряно-ароматичні та пряно-смакові рослини: Довідник / Відп. ред. К. М. Ситник. К.: Наукова думка, 1989. 304 с.
- Життя рослин/За ред. А. Л. Тахтаджана. М: Просвітництво. 1981. Т. 5(2).
- Єленевський А.Г., М.П. Соловйова, В.М. Тихомиров // Ботаніка. Систематика вищих чи наземних рослин. М. 2004. 420 с.
- Пєшкова Г.І., Шретер А.І. Рослини в домашній косметиці та дерматології. М. 2001. 684 с.
- Флора СРСР. У 30 т. / розпочато за керівництва та під головною редакцією акад. В. Л. Комарова; ред. Б. К. Шишкін. М.-Л.: Вид-во АН СРСР, 1958. Т. XXIII. С. 262.
© 2023 Трави під ногами.
Залишити відповідь