Син.: ельшольція гребінчаста, шандра війчаста, шандра гребінчаста, ельшольція Патріна, ельшольція Патрена, пряна м’ята, в’єтнамська м’ята, єрусалимська м’ята, пряний ісоп.
Формула квітки ельшольції війчастої: ↑Ч5[Л(2,3)Т4,2]П(|2)
Elsholtzia ciliataЭльсгольция реснитчатаяВелика Енциклопедія
Лікувальні
рослини
Ельшольція війчаста
Elsholtzia ciliata
Ельшольція війчаста не є фармакопейною рослиною і не значиться в Реєстрі лікарських засобів України, проте, вчені не заперечують того, що рослина має антибактеріальні, протизапальні, сечогінні, антимікотичні властивості та здатна надавати жарознижувальну, регенеративну і в’яжучу ефекти.
Протипоказання та побічні ефекти
Ельшольція війчаста не має протипоказань, крім індивідуальної непереносимості рослини. Однак перед її застосуванням варто порадитися з лікарем, особливо якщо ви вагітні, годуєте грудьми або йдеться про лікування дітей.
Садівники вирощують ельшольцію війчасту в якості декоративної пряно-ароматичної рослини. Їх приваблюють яскраві, фіолетові квіти, зібрані в колосоподібні суцвіття, соковиті листя та приємний аромат ельшольції, що нагадує одночасно запах цитрусів, м’яти та меліси.
Рослина невибаглива, але зростає переважно на ділянках, з відкритим сонцем, вона має добрий вигляд і окремими групами, і серед інших трав і квітів. Ельшольція – хороший медонос, вона може давати з одного гектара до 170 кілограмів ароматного, прозорого, смачного меду.
У кулінарії використовують цю траву у різноманітних стравах. М’ясним стравам вона надає не тільки приємного присмаку і додає аромату, але й допомагає легше засвоюватися. Також пряність добре поєднується зі стравами з овочів, риби, яєць, сиру, бобових.
Нею ароматизують деякі рослинні олії, оцет, алкогольні та безалкогольні напої. Як і м’ята з мелісою, ельшольція чудово поєднується з чорним та зеленим чаєм.
Насіння рослини багате ефірними оліями. З одного гектара рослин можна зібрати від 3 до 11 центнерів жирної олії, придатної для лакофарбової та миловарної промисловості. Ефірну олію ельшольції можна використовувати як екологічно безпечний інсектицид, ефективний проти бліх і клопів.
Класифікація
Вид однорічних трав’янистих рослин ельшольція війчаста (лат. Elsholtzia ciliata) належить до роду Ельшольція (лат. Elsholtzia), що своєю чергою входить у велике сімейство Ясноткові (лат. Lamiaceae), також відоме як Губоцвіті (лат. Labiata). За різними даними, до роду належить від 20 до 44 різних видів.
Крім ельшольції війчастої, лікарською цінністю наділена також ельшольція дрібноморщиниста (лат. Elsholtzia rugulosa), що привернула науковий інтерес своїми нейропротекторними та антивірусними властивостями.
Ботанічний опис
Однорічна трав’яниста рослина, ельшольція війчаста, має прямостояче, опушене, гіллясте стебло, що досягає у висоту 70-80 сантиметрів. Листя рослини яйцевидно-еліптичні, городчато-пилясті, по краях з опушеними, тоненькими черешками. Зверху вони темно-зелені, а знизу – сизі. Листя ельшольції досягають у ширину 4 см, а в довжину 10 см.
Квітки у рослини дрібні, з трубчасто-дзвінковою чашечкою до 2 мм у довжину і ліловим віночком, у кілька разів довше за чашку. Квітки зібрані в густе циліндричне колосоподібне суцвіття, завширшки до 1 см і завдовжки від 2 до 6 см. Плоди ельшольції – яйцеподібні, темно-бурі горіхи.
Розповсюдження
Батьківщина ельшольції війчастої – Китай, Японія та Монголія, звідти рослина була занесена до Середньої Європи, на Далекий Схід, у Західний та Східний Сибір, на Кавказ, в Україну та Північну Америку, де й натуралізувалося.
У дикому вигляді ельшольцію війку можна знайти по берегах річок, на луках і галечниках, біля доріг. Її вирощують і як садова, і як городня рослина.
Збір та заготівля
Ельшольції війчастої
Лікарською сировиною є трава ельшольції війчастої (стебла, листя, суцвіття). Заготовляють її в період бутонізації, що припадає на липень-серпень. Траву зрізають серпом або садовими ножицями й сушать, розклавши тонким шаром у тіні або в приміщенні, що добре провітрюється.
Зберігають траву ельшольції у паперових пакетах трохи більше 3-х років. Ефірну олію ельшольції одержують зі свіжої трави методом парової дистиляції.
Хімічний склад
Хімічний склад ельшольції війчастої вважається добре вивченим. У рослині виявлені моно- та сесквітерпеноїди, серед яких можна відзначити лимонен, камфору, нерол, альфа та бета-пінен та гераніол, дубильні речовини, бензол та похідні бензолу, стероїди, урсулова, кавова та торманолова кислоти, тимол, евгенол, вітамін С, жирні кислоти, жирні та ефірні олії.
Фармакологічні властивості
Лікувальні властивості ельшольції війчастої обумовлені її різноманітним хімічним складом. Наявність вітаміну С пояснює протизапальну, жарознижувальну та регенеративну дію рослини, дубильні речовини сприяють в’яжучим властивостям ельшольції, ефірні олії допомагають травленню і роблять рослину хорошим вторгнень. Багатий комплекс інших біологічно активних речовин «відповідає» за сечогінну, антибактеріальну та антимікотичну дію ельшольції війчастої.
Ельшольція війчаста
у народній медицині
Ельшольція війчаста знайшла широке застосування в народній медицині. Настої та відвари трави рекомендуються як жарознижувальний, протиблювотний та сечогінний засіб, для стимуляції травлення, при метеоризмі, шлункових та кишкових спазмах, для лікування респіраторних захворювань, туберкульозу, пневмонії, жовтяниці, міом, ерозій, гастриту та асциту.
При стоматиті лікарі рекомендують полоскати рот відваром трави ельшольції. Ефірну олію рослини використовують як ранозагоювальний та антимікотичний засіб.
Історична довідка
Рід ельшольція був названий на честь видатного німецького лікаря, ботаніка та алхіміка Йоганна Сигізмунда Ельшольца, який вперше описав рослину в 1865 році. Корисні властивості ельшольції війчастої були відомі задовго до того, як вона зазнала наукової класифікації.
У стародавньому Тибеті їй лікували туберкульоз, на Алтаї – сухот, в Кореї її використовували як сечогінну, щоб позбутися набряків і водянки.
Література
- Elsholtzia ciliata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 141.
© 2023 Трави під ногами.
Залишити відповідь