Велика Енциклопедія
Лікувальні
рослини
Еоніум
Aeonium
Деякі з них вирощують у домашніх умовах, такі види є кімнатними. Людей приваблює краса, зовнішній вигляд та простота зрощування еоніуму. Там де постійно тепла погода, а термометр не показує у зимовий період нижще +5, пурпурні квіти вирощують у відкритому грунті і використовують для прикраси штучних насаджень. Але найчастіше її зрощують у домашніх умовах. Існує десь 36 дикорослих й 39 гібридних видів, тож є з чого обрати.
Наведені нижче види та сорти є найбільш популярними у садівництві:
Деревоподібний – Aeonium arboreum. Це гіллястий кущ висотою до одного метра з товстими круглими стеблами, вкритими не темною корою світло-коричневою кольору. Розетки плоских оберненояйцевидних листків розташовані на стеблах. З його центру розходяться пірамідальні суцвіття квітів насиченого жовтого кольору.
Шаровий – Aeonium tabulaeforme. Прозвали, як шаруваті вітряниці. Це маленьке бієнале у формі тарілки. Має короткі стебло і розетку листя, до 25 см в радіусі та розташоване паралельно землі. Суцвіття вузькі й пухкі, до 30 см завдовжки.
Віргінський – Aeonium virgineum. Майже немає стебел, на яких розташовані листові розетки, що лежать на подоконні. Листя великі, плоскі, ромбоподібні, з хвилястими краями й рожевою основою. Квітконіжки до 1 метра завдовжки, зі злегка пониклими верхівками й квітками жовтого кольору.
Шварцкопф – Aeonium schwarzkopf. Характеризується не темними стеблами світло-коричневими кольору з великими квіткоподібними розетками колір яких є надзвичайно темно-коричневий. Зеленою є підстава листової пластини, а вона сама розширюється до країв.
Благородний – Aeonium nobile. Стебло в порівнянні з серцеподібним світло-зеленим листям є не дуже великим. Квітконіс дуже довгий і вкритий жовтими квітами.
Бурхарда – Aeonium burchardii. Виглядає дуже мініатюрно. Стебло темно-зелене, кучеряве, увінчане розеткою листя з радіусом до 5 см. Підстави листя мають насичений зелений колір з переходом до помаранчево-коричневого по краях.
Домашній – Aeonium domesticum. Це багатогіллястий кущ 30-ти см. висоти з похилими, а потім стрункими стеблами.
«Ківі» – Aeonium percarneum. Має забарвленням, яке відрізняється від інших, з листям червоного, майже темного кольору по краях і центром – яскраво-зеленого кольору. Нові листки в центрі розетки пофарбовані у жовті кольори.
Хвилястий – Aeonium undulatum. Має 1/2 м. розетку округлої форми, яка нагадує маленьку капустину. Його ажурне листя має облямівку червоного кольору.
Ліндлея – Aeonium lindleyi. Квітка, яка складається зі вигнутих масивних гілок й невеликих розмірів густі розетки. Листя дрібне, вкрите липкими ворсинкамими.
Розповсюдженний шлях розмноження еоніуму – вегетативний, але й з насіння його можна проростити. Сіють насіння у вологий піщано-торф’яний ґрунт навесні й накривають плівкою. Краща температура для зрощування – 22 градуси. Бутони з’являться приблизно на другому тижні.
Після всходів, подальше зрощування, бажано в окремих горщіках. В основному еоніум розмножують рослинним шляхом, бо поширити найпростіше живцями. Почніть від стебла, розділіть листя або зріжте верхівку, загніть їх під кутом 45 градусів, а потім укореніть в супіску або супіску, заглибивши до 3-х сантиметрів розсаду.
Грунт тримати треба у вологому стані, а під час укорінення рослинам потрібно світло яскраве й розсіяне. Ретельно підібране освітлення є важливим кроком у вирощуванні еоніума. Лампи можуть допомогти замінити нестачу сонця. При недостатньому освітленні стебла почнуть оголюватися.
Влітку багаторічнику бажано забезпечити притінення, він полюбляє не більше 25°C в цю пору року і 10-15°C взимку. Якщо жарко – приміщення необхідно провітрювати. Еоніум – теплолюбна рослина, тому нижче 5 °C температура сприяє початку підмерзання листя та їх подальшого опадання.
Навпаки, посушливий вітер Еоніум переносить спокійно і не вимагає обприскування, але потрібно буде періодично протирати листя вологою губкою, щоб на них не накопичувався пил.
Необхідно стежити, щоб на виході з лопатей не лишалася вода. Рослини зазвичай не потребують поливу, і поливати потрібно, коли ґрунт повністю висохне. Рослини зазвичай поливають щотижня влітку і щомісяця взимку. Переконайтеся, що в піддоні немає води.
В офіційній медицині еоніум не використовується.
Протипоказання та побічні дії
Застосування еоніуму внутрішньо або зовнішньо протипоказане всім категоріям осіб.
Класифікація
Еоніум (лат. Aeonium) – відносять до Товстянкового (лат. Crassulaceae) сімейства цей рід рослин й налічує 36 видів.
Ботанічний опис
Види роду еоніум можуть бути чагарниками, напівчагарниками чи рослинами, термін життя яких – кілька років. Габітус рослини варіюється від поодинчої плоскої розетки на дуже невеликому негіллястому стеблі до деревоподібної рослини з стеблом, що гілкується, і численними листовими розетками дископодібної форми. Листя сукулентні, цілісні, плоскі, краї війчасті. Квітки жовті, білі чи червоні. Деякі види є монокарпиками.
Розповсюдження
У дикому вигляді еоніум росте на Канарських островах, Мадейрі, в Кабо-Верді, в горах Атлас, Марокко та Східній Африці (Ефіопії, Кенії, Сомалі, Уганді).
Хімічний склад
Хімічний склад рослини не вивчений.
Фармакологічні властивості
Фармакологічні властивості еоніуму не вивчені.
Застосування у народній медицині
Вважається, що еоніум має цілющі властивості, причому засоби з нього виготовляють як місцеві жителі в районах ареалу поширення рослини, так і люди, які вирощують еоніум у будинках.
Сік з його м’ясистого листя використовується для боротьби з наривами, запаленнями, герпесом та акне. Крім того, на основі цього соку роблять засоби від опіків, саден і укусів комах. Також за допомогою соку еоніуму лікують катаракту та глаукому, закопуючи його в очі у дуже невеликій кількості.
Історична довідка
Назва роду еоніум походить від давньогрецького , що означає «живий, вічний». Проте тривалість життя рослини залежить від виду, деякі рослини можуть прожити кілька десятків років, інші вмирають після цвітіння.
Наприклад, еоніум, що росте в природі, кулястий (лат. Aeonium tabuliforme) є дворічний. Вперше рід був описаний у 1836 році.
Література
- Сааков С. Г. Рід Aeonium Webb & Berth. – Еоніум // Оранжерейні та кімнатні рослини, і догляд за ними / Відп. ред. Р. В. Камеліна. – Л.: Наука, 1983. – С. 304-305. – 621 с.
© 2023 Трави під ногами.
Залишити відповідь