Велика Енциклопедія
Лікувальні
рослини
Еспарцет пісковий
Onobrychis arenaria
Пісковий еспарцет не є фармакопейною рослиною і не використовується в офіційних ліках. Але цей факт не заважає з нього готувати відвари та настої які діють як загальнозміцнюючий засіб. У гомеопатії рослина входить до складу препаратів які підвищують тестостерон та підвищують лібідо.
Протипоказання та побічні ефекти
Годуючи матері, вагітні, діти індивідуальна непереносимість, – це категорії, яким вживання еспарцету піскового протипоказано.
У догляді за волоссям та шкірою, нема краще за еспарцетовий мед. Він сприяє зволоженню шкіри та зміцненню волосся, але ж у разі відсутності алергії, якщо його використовувати як маски.
Цінують еспарцет пісковий у тваринництві як кормову культуру. Сіно або борошно, яке готують з трави є корисним кормом для великої рогатої худоби. Він готується на базі еспарцету піскового і не викликає у худоби здуття.
Це один з найкращих медоносів. Близько 4 літрів меду вдається назбирати бджолам лише з одного гектару за день. Цей ароматний та смачний продукт має, прозорий, світло-бурштиновий колір, який у чистому вигляді зберігається тривалий час. Еспарцетовий мед багатий на вуглеводи, каротин, білок та аскорбінову кислоту які є корисними.
Еспарцет пісковий чудовий сидерат – себто рослиною, яка використовується в сівозмінах, які йдуть на користь ґрунту у якості “органічної” добавки фосфору та азоту захищаючи його.
Класифікація
До сімейства Fabaceae, себто Бобових відносять Onobrychis arenaria – еспарцет пісковий.
Ботанічний опис
Майже метрове міцне стебло має ця багаторічна рослина яке є майже голим, але розгалуженим та прямостоячим. Корінь цілющої трави має стрижневу форму. Його листя перисто-складне, має від 15 до 25 маленьких еліптичних довгасто-ланцетних листочків.
Квітки рослини – це невеликі (до 12 мм довжини) яскраві, рожево-фіолетового кольору, зібрані у довгі кисті на пазушному квітконосі. Його довжина до 20 см з 7-ми міліметровою чашкою, яка у двічі довший трубки.
↑Ч(5)Л1+2+(2)Т(9)+1П1 – формула квітки еспарцету піскового.
Має 5-ти мм плід з притиснутими волосками бобоподібної яйцевидно-напівкруглої гребеневої форми. Прапор на 1-2 мм коротший або дорівнює човнику. На першому році життя піскового еспарцету квіточок немає. Цвіте всього половину літа до липня, причому термін життя квіточок трохи понад 12 годин.
Розповсюдження
Вихідним ареалом виду, з якого походить еспарцет пісковий, є північні Балкани. Це Європейський вид рослини яка зростає від сходу до заходу Європи, зустрічається в Італії – північних регіонах та Франції – переважно в західних регіонах.
Зростає цілюща трава в степових та лісостепових поясах від Східноєвропейської рівнини до Забайкалля. Може зростати в таких місцях як узлісся та на луки, але насамперед це степова рослина. На заболочених та кислих ґрунтах еспарцет пісковий шукати марно. Він надає перевагу не агресивному навколишньому середовищу.
Збір та заготівля сировини
Лікарські матеріали включають листя, квіточки та стеблину, які збирають під час цвітіння. До осені не чіпають коріння, але в осени й воно йде у користь. Еспарцет пісковий очищають від “бруду” (різних трав’яних домішок), ріжуть і сушать. Процес сушіння бажано проводити у теплому місці з циркуляцією повітря.
Хімічний склад
Стебло з листям та квіточками піскового еспарцету містить багато вуглеводів, амінокислот, білків, жирів та клітковини, а також деякі ферменти. Цілюща рослина багата на каротин, а ще в неї є аскорбінова кислота. В насінні присутня сахароза та олії, рафіноза та тверді жирні кислоти (до 7-8% жирної олії).
Фармакологічні властивості
Коріння, зібране восени, багате на флавоноїди, безазотисті сполуки, аскорбінову кислоту та рутин. Для зниження рівня холестерину та цукру в крові використовують еспарцет пісковий, а відсутність сполук азоту дає змогу нормалізувати процес травлення та покращення засвоєння їжі.
Рослина багата на вітамін С, який сприяє зміцненню імунної системи, заспокоює та покращує обмін речовин. Для поліпшення самопочуття та відновлення після важких хвороб допоможуть амінокислоти, що містяться в рослинах. Крім того, вона корисна спортсменам для поповнення великих енерговитрат під час тренувань.
Застосування у народній медицині
В хід йде усе – кореневища використовують як засіб, що зміцнює опір організму різним інфекційним захворюванням, приймають його і діабетики. Настій та відвар екстракту еспарцету піскового сприяють зниженню холестерину та підвищенню гемоглобіну.
Іноді народні цілителі додають відвар з рослини в заспокійливі засоби при неврозах, іпохондрії, порушеннях сну. Для лікування розладу сексуальної функції та покращення лібідо. Для лікування хвороб передміхурової залози, у народній медицині застосовують відвар або настоянку рослини та її кореня (іноді у поєднанні з польовим тарабані).
Історична довідка
Старі свідчення кажуть, що вперше, ще в 15 столітті десь на півдні Франції, пісковий еспарцет почали вирощувати як кормову рослину. А інші старі архіви містять інформацію, в яких йдеться про 10 століття, коли вирощували рослину у Закавказзі.
Ще в стародавні часи було помічено, що тварини, які споживають в їжу еспарцет пісковий, переносять без ускладнень деякі захворювання, а деякими взагалі не хворіють, це стосуються насамперед здуття живота.
Література
- Травник. Повний довідник лікарських рослин. / Авт.-упоряд. І.Л. Санина. – Х.: Аргумент Принт, 2012. –560 с. – (Кишенькова бібліотека)
- Лікувальні рослини. Велика ілюстрована енциклопедія/Т.А. Ільїна – М.: Ексмо, 2014. – 304 с.
- Біологічний енциклопедичний словник/Гол. ред. М. С. Гіляров) 2-ге вид., виправл. М: Рад. Енциклопедія 1989.
- Дудченко Л. Г., Козьяков О. С., Кривенко В. В. Пряно-ароматичні та пряно-смакові рослини: Довідник / Відп. ред. К. М. Ситник. К.: Наукова думка, 1989. 304 с.
- Життя рослин/За ред. А. Л. Тахтаджана. М: Просвітництво. 1981.
- Єленевський А.Г., М.П. Соловйова, В.М. Тихомиров // Ботаніка. Систематика вищих чи наземних рослин. М. 2004. 420 с.
- Пєшкова Г.І., Шретер А.І. Рослини в домашній косметиці та дерматології. М. 2001. 684 с.
- Флора СРСР. У 30 т. / розпочато за керівництва та під головною редакцією акад. В. Л. Комарова; ред. Б. К. Шишкін. М.-Л.: Вид-во АН СРСР, 1958.
© 2023 Трави під ногами.
Залишити відповідь