Велика Енциклопедія
Лікувальні
рослини
Ячмінь звичайний
Hordeum vulgare
Ячмінь звичайний, а також солод (пророщений ячмінь) знайшли широке застосування у гомеопатії та народній медицині. Лікувальні засоби на основі насіння рослини мають сечогінну, відхаркувальну та протизапальну дію, посилюють лактацію у жінок, що годують. Відвар ячмінної крупи нерідко використовують у народі при запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, як загальнозміцнюючий засіб у післяопераційний період на органах черевної порожнини, відхаркувального засобу при затяжному кашлі. Дієтологи радять особам, які страждають на ожиріння, вживати в раціон ячмінну крупу і відвар із зерен ячменю. Клітковина у складі крупи сприяє швидкому проходженню їжі в кишечнику, дратуючи слизову оболонку і тим самим зменшуючи засвоєння продукту. Ячмінний солод успішно використовують при захворюваннях системи виділення. Свіжий ячмінний солод характеризується високою ферментативною активністю, тому пророщений ячмінь використовують як джерело ферментів. Перші препарати солоду (Біомальц) були завезені з Німеччини в 19 столітті, найбільш відомі під німецькою назвою «Мальц».Екстракт пророщеного зерна ячменю сприяв підвищеному відокремленню мокротиння при бронхіті, використовувався при запаленні легень. В даний час відваром ячменю успішно виліковують багато захворювань народних лікарів.
Протипоказання та побічні дії
Незважаючи на корисні властивості ячменю, протипоказання до його застосування все ж таки є для осіб, які страждають на хронічний панкреатит, холецистит, гастрит з підвищеною кислотністю, виразкову хворобу шлунка, дванадцятипалої кишки. Також при лікуванні засобами із зерен ячменю слід пам’ятати, що рослина зменшує статевий потяг, якщо вживати ячмінний відвар у поєднанні з медом.
Ячмінь звичайний входить до складу багатьох гомеопатичних препаратів, основними показаннями до їх застосування є розвиток алергічних реакцій на пилок злаків та лучних трав. У деяких країнах Середнього Сходу існує комплексний фітопрепарат у вигляді сиропу, виготовлений на основі екстрактів різних рослин, у тому числі солоду. Він показаний при загальній слабкості, перевтомі, зниженні імунітету, анорексії, гіпотрофії, застосовується з профілактичною та лікувальною метою при легких формах залізодефіцитної анемії, остеопорозі, рахіті.
Пророщений ячмінь є активним компонентом деяких лікарських засобів у ветеринарії. Мальт-паста – засіб у вигляді мазі, що має у своєму складі ячмінний солод. Ячмінь має легку проносну дію, полегшує просування їжі в шлунку та кишечнику тварини (наприклад, кішки), усуває запори та блювання у вихованця, а також виводить грудочки вовни зі шлунка разом з екскрементами.
У пивоварінні
Солод є пророщеним зерном ячменю або інших злаків у певних температурних умовах і потрібною вологістю. Отриманий продукт штучного пророщування (зелений солод) сушать, щоб зберегти активність ферменту у його складі -діастази, здатного розщеплювати крохмалисті речовини на прості цукри. Пізніше ці цукри під впливом дріжджів перетворюються на спирт. З ячменю одержують світлий карамельний та темний солод, який використовують у пивоварінні. Від якості, правильності пророщування, сушіння та зберігання солоду залежить сорт, смакові якості та колір майбутнього пива.Правильно приготовлений солод має солодкуватий смак та приємний запах. Затхлість продукту надають плісняві гриби, які з’явилися внаслідок неправильної обробки, зберігання солоду.
У косметології
При запальних процесах на шкірі обличчя, рук ефективні солодові ванни, а маски з ячмінної крупи добре живлять і тонізують шкіру. Розчин із солоду ячменю використовують у косметичних цілях.
У кулінарії та хлібопеченні
Зерно злаку широко використовують для продовольчих цілей, у виробництві ячної та перлової круп, виготовляють квас із ячменю. Кавовий напій з ячменю – смачний та лікувальний засіб від кашлю. Зерна злаку проходять очищення, шліфування, полірування, перш ніж з них виходить перлова цільнозернова крупа. Ячна крупа виготовляється методом дроблення зерен, при цьому зерна не піддаються шліфуванню. Тому ячна крупа відрізняється від перлової великою кількістю рослинної клітковини.
Червоний (темний) солод з ячменю застосовується як смаковий, ароматичний барвник в особливі сорти хліба («ризький» хліб), квасу. Світлий і темний ячмінь пророщений використовують у хлібопеченні. Солодовий екстракт покращує якість борошна, посилює бродіння, надає тесту велику еластичність, покращує структуру м’якуші хліба. Екстракт солоду надає хлібним виробам природної насолоди, натурального смаку та аромату. Солод є також складовою багатьох перших страв, гарнірів, салатів, фруктових пюре.
В сільському господарстві
Ячмінь — важлива сільськогосподарська культура. На родючому ґрунті зернові мають високу продуктивність. Засолені та солонуваті ґрунти фактично непридатні для вирощування ячменю. Висівають рослини навесні, а солодовий ячмінь збирають у стадії повної стиглості для інших технічних цілей – у восковій фазі стиглості. Ячмінь є найціннішим концентратом корму для тварин, оскільки містить повноцінний білок і велику кількість крохмалю. У Росії на корм використовується близько 70% ячменю.
Класифікація
Ячмінь звичайний (лат. Hordeum vulgare) є трав’яниста однорічна рослина, вид роду Ячмінь (Hordeum), що належить до сімейства Злаки (Poaceae). На кшталт числиться до 30 видів, зокрема і дикорослих рослин.
Ботанічний опис
Ячмінь звичайний є однорічною рослиною, що досягає у висоту 40-90 см в залежності від сорту. Стебла рослини мають добре розвинені вузли та порожнисті міжвузля, розгалужуються від самого кореня – у вузлі розгалуження. Листя плоске, чергове, складається з лінійної, вузької пластинки і трубчастої, довгої піхви, між якими розташовується плівчастий язичок.
У червні-липні відбувається цвітіння злаку. На осі стебла розвиваються чотири-шестигранні одноквіткові колоски, сидячі, зібрані групами по 3. Луски колоска лінійні, шилоподібні, відтягнуті в тонку вісь. Нижня луска колоска яйцевидно-ланцетної форми, має остю 9-10 см завдовжки. Плід ячменю – зернівка, що зрісся з плевою. Рослина починає плодоносити наприкінці липня – серпні.
Розповсюдження
Ячмінь – рослина культурна, вирощується в продовольчих та кормових цілях. Культивується в деяких країнах Західної Європи, в Росії, Литві, Україні та Білорусі, Канаді та США, Китаї, Індостані, Малій Азії. У Тибеті цей рис – головна їжа населення. У дикому вигляді практично не зустрічається, хіба що іноді поодинокі стебла ячменю ростуть біля доріг, на насипах, посівах. Батьківщиною ячменю звичайного вважають регіони Середземномор’я та Передньої Азії.
Збір та заготівля сировини
З лікувальною метою використовують плоди ячменю – зернівки. Вони ж йдуть для виробництва круп та борошна. Плоди збирають у міру дозрівання у липні-серпні. Потім зерна піддають обмолоту. Сушать під навісом у тіні, у сухому приміщенні. Зберігають добре просушене зерно ячменю у мішках.
Хімічний склад
У зрілих зернах ячменю містяться 75% вуглеводів, 15,8% білків, 3-5% жирів, клітковина, ферменти, зола, вітаміни групи В, Е, А, D, К, С, жирна олія, мікро- та макроелементи (натрій , фосфор, йод, магній, бром, кальцій, цинк, селен, мідь, марганець, залізо) та ін речовини. Пророщені зерна (солод) містять приблизно 40% крохмалю, 10% декстрину, 30% клітковини, 10% білка, вітаміни В, А, Д, Е, мінеральні солі, ензими (ферменти).
Ячмінь містить до 82% вуглеводів, у складі яких крохмаль, клітковина, геміцелюлоза, розчинні цукри та слизу. У складі білків – понад 20 амінокислот, їх 8 вважаються незамінними.
Фармакологічні властивості
У плодах ячменю виявлені активні речовини, що згубно діють на грампозитивні бактерії (стрептококи, стафілококи, паличкоподібні). Продукти із злаку благотворно впливають на кровоносні судини, абсорбують зайвий шкідливий холестерин, виводять непотрібні продукти обміну з організму, проходячи кишечником. Ячмінь, зокрема ячмінний солод, показаний при захворюваннях органів травної системи.
Цінність солоду даного злаку – високому вмісті білка, у якому є багатий набір необхідних організму амінокислот. Останні стимулюють в організмі людини білковий обмін, що сприяє зростанню, а також розвитку м’язової системи.
Рослинна клітковина стимулює процес травлення, нормалізує роботу кишечника, усуває запори, сприяє очищенню від шлаків та токсинів. Харчові волокна ячменю в комплексі з холіном (вітаміном В4) мають жовчогінну дію, перешкоджають утворенню каменів у жовчному міхурі. Які перебувають у складі злаку вітаміни Е, А і В3 надають ранозагоювальний і обволікаючий вплив на уражені ділянки стінки шлунка і кишечника, в результаті регулярний прийом настоїв солоду з ячменю – відмінний профілактичний засіб проти коліту, ентероколіту, гастриту, запальних процесів, запальних процесів хвороби.
Слизові відвари перлової, ячмінної круп мають обволікаючі, пом’якшувальні властивості, покращують стан шкірного покриву, надають тонізуючу та загальнозміцнюючу дію на організм, нормалізують обмін речовин.
Застосування у народній медицині
Завдяки унікальному складу та корисним властивостям, ячмінь звичайний активно застосовують народні цілителі всередину і зовнішньо у вигляді компресів, припарок, ванн.
Використовують відвар із зерен злаку та водний настій ячмінного солоду при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, простудних захворюваннях, кашлі, хворобах видільної системи (циститах, нефритах, запальних процесах сечового міхура), при золотусі.
Солодові ванни ефективні на лікування дерматологічних захворювань (екземи, псоріаз). Компреси з пророщеного ячменю допомагають при запальних процесах на шкірі, шишках геморою, фурункулах.
Екстрактом солоду здавна підгодовували немовлят. Ячмінь має обволікаючу, заспокійливу, протизапальну дію, активно використовується при діареї, виразковій хворобі шлунка, кишечника.
Відвар ячменю благотворно впливає стан нервової системи, і навіть на ранніх стадіях перешкоджає зростанню ракових клітин. Слизи ячмінної та перлової круп благотворно впливають на слизову оболонку шлунка, усуваючи спазми, нудоту, нормалізують роботу кишечника, лікуючи хронічні запори.
Водний настій злаку застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, кашлюку, затяжному кашлі, лихоманці. Ячмінь використовують у дієтичному харчуванні хворих на діабет, осіб з надлишком маси тіла.
Історична довідка
Ячмінь – одна з найпоширеніших і найдавніших зернових культур. Історичні документи свідчать про застосування злаку ще Стародавньому Вавилоні за 3100 років до зв. е.
Рослина була відома у Стародавній Греції, Римі, Ефіопії, Китаї. Народи Закавказзя використовували ячмінь із доісторичних часів. Зерна ячменю виявлені при археологічних розкопках у полянських та північянських могильниках. У довіднику Тибету «Чжуд-ши» описано використання злаку при різних захворюваннях.
В даний час ячмінь займає четверту позицію серед відомих хлібних злаків, є цінним продуктом сільського господарства України. Про популярність ячмінного квасу за часів Київської Русі свідчать багато історичних джерел.
Жителі Стародавньої Русі почали обробляти цей рис приблизно в 10 столітті, в кулінарії ячмінь зайняв міцні позиції. Тодішні цілителі навчилися застосовувати цей рис у лікарських цілях проти простудних, шлунково-кишкових захворювань. Ячменем лікували геморой, діабет, нирки.
Література
- Травник. Повний довідник лікарських рослин. / Авт.-упоряд. І.Л. Санина. – Х.: Аргумент Принт, 2012. –560 с. – (Кишенькова бібліотека)
- Лікувальні рослини. Велика ілюстрована енциклопедія/Т.А. Ільїна – М.: Ексмо, 2014. – 304 с.
© 2022 Трави під ногами.
Залишити відповідь