Велика Енциклопедія
Лікувальні
рослини
Щавель кислий
Rumex acetosa L.
Щавель – рослина традиційної медицини, що використовується у французькій, китайській та арабській культурах. Крім того, він використовується в традиційній культурі Тибету як відхаркувальний, сечогінний і протицинготний засіб. Однак він не міститься в жодному фармакопейному списку; це також не законне для медичного використання.
Кислий щавель – це досить давно використовуваний компонент в медицині. Він був використаний для різних медичних цілей впродовж століть, починаючи зі старої Грецької до даних днів. Для розв’язання медичних проблем таких як гастрити, захворювання печінки, туберкульоз, простатит та ін. За допомогою цього препарату можна домогтися стабільності й профілактики у багатьох ситуаціях.
Кислий щавель містить йод, речовини, яку можна застосовувати в захворюваннях шкіри та стану крові, а також її здоров’я. Також звичайно використовується як хімічний реагент для тестування або діагностики хворих. Крім того, його використовують як дієтичної добавки для забезпечення основних необхідних прецедентів здоров’я та лікування захворювань організму.
Хімічна реакція цього препарату допомагає зробити організм стійким та здоровим. Також такий йод допомагає проти паразитів і враховується в лікуванні ревматоїдного артриту чи міастенії. Окрім того, кислий щавель допомагає знизити рівень шлункової кислоти та може бути використаний для помочі людині при холециститі та амебії. Крім того, його можна використовувати для підвищення вмісту царапинності при атопічному дерматиті.
Досить часто він використовується для профілактики гіпертонії та поліпшення стану крові. Також він є потужним регулятором сахару в крові а також може допомогти лікувати рани у дітей, які не заразилися після травми або у стані склеродермії й шкірних лоханок.
Протипоказання та побічні ефекти
Кислий щавель відносно безпечно для використання і навіть якщо він здійснює протипоказання, то його слід використовувати під приглядом медичного персоналу. Він допомагає відшукати справжньо практичне рішення для більшості захворювань.
Кислий щавель залишається популярним елементом у кожній кухні. Це звичайний складник у стравах різних кухонь світу. Він додає гарний смак і аромат до якості їжі і приготувань.
Кислий щавель використовується в різних стравах у вигляді приправи, заправки або пряностей. Він повинен бути використовуваний з умисним урахуванням смаку і відчуття їжі.
Наприклад, кислий щавель може бути використаний для приготування добрих хрустких смаків і заправок, або у якості начинки для збирання і вирізання пирогів. Можна також використовувати його як привабливий і відмінний декор для пирогів і десертів.
Щавель може бути також доданий до деяких салатів і десертів як для придання позитивного відчуття і відмінної ароматики. Конечно, перед використанням цього дрібного інгредієнта необхідно звикувати й вивчати, як і коли він потрібний для приготування тієї чи іншої страви.
Екстракт Rumex Acetosa має в’яжучі та вітамінні властивості і використовується в засобах гігієни порожнини рота. Присутні в ньому антрахінони, особливо хризофанова кислота, можуть сприяти загоєнню шкірних запалень і звуженню пор, що дуже важливо для засобів для догляду за жирною і проблемною шкірою.
Класифікація
Щавель звичайний, або щавель кислий (англ. Rumex acetosa) – трав’яниста рослина роду Щавель (англ. Rumex) сімейства Гречані (лат. Polygonaceae). Рід Щавель (англ. Rumex) налічує понад 150 видів, деякі з яких (зокрема Rumex acetosa) успішно культивуються як овочеві культури або лікарські рослини.
Ботанічний опис
Кислий щавель (м. Prunus cerasus), також відомий як черешінь, є ботанічною рідиною відрізняється від своїх близьких родин крупних цересонів і виробляється по традиційним методам. Кислий щавель є деревною рідиною, росте до 4-8 метрів у висоту й має різні види та гібриди. Створити його можна з мішанини з близького родства рослин. Це звичайно проростає в кислих ілювах і має своєрідний запах.
Листя має коричневий або чорний колір і є овальними або еліптичними з розеткою або навпаки. Ягоди мають жовто-зелений колір і є дрібними. Квітки кислого щавелю блакитно-рожеві, з п’ятьма фітонами і центральною листиною. Висота квітки приблизно 1,5 см.
Плід є цересонками, але має більш кислий характер і етиловий відсоток (3-3,5%), що зручно для використання в різних подачах на деякі десерти, відповідно до приготування блюд. Плодові частини містять цестероїдні, пемольний і натрійовий водню, який виводиться в зовнішньому оточенні як кристалічний наліт червоного стоку.
Поширення
Як дика овочева рослина щавель відомий з доісторичних часів. У дикому вигляді росте на луках, полях і пасовищах помірного поясу Європи, Азії, Північної Америки, Гренландії, Чилі та на мисі Доброї Надії. На території України та країн СНД росте на необроблюваних вологих луках, болотах, у рідколіссях, на трав’янистих схилах, у передгір’ях, по берегах канав.
Щавлева кислота широко поширена в Сибіру. Зустрічається в лісостепах, високогірних і полярних арктичних районах нижче 70° північної широти (Тамільський півострів).
Збір та заготівля
Щавлю кислого
У медицині використовують надземні частини рослини (прикореневе листя), коріння або всю рослину цілком. У домашніх умовах рослини заготовляють шляхом сушіння або консервування. У разі висихання листя щавлю ретельно перебирають, промивають під проточною водою, зв’язують у невеликі пучки й сушать під навісом або в добре провітрюваному приміщенні.
Під час сушіння кислого щавлю важливо оберігати сировину від прямих сонячних променів. Крім того, листя і стебла щавлю можна сушити в спеціальних сушарках за температури 50-70°С. Термін придатності сировини 1 рік.
Для консервації свіжозібране листя щавлю перебирають, кілька разів ретельно промивають під проточною водою, потім бланшують в окропі й протирають через дрібне сито (або подрібнюють у блендері/комбайні). Отримане пюре прогрівають в емальованому посуді, потім розігрівають у невеликих скляних баночках і стерилізують у киплячій воді протягом 1 години. Після стерилізації банки закатують.
Можна зберігати й немите листя щавлю: ретельно промите листя бланшувати в окропі (не більш як 1 хвилину), потім щільно укласти в чисті скляні банки, продезінфікувати й щільно закрити.
Щавель кислий також можна зібрати, злегка порубавши ножем промитий і висушений щавель і змішавши його з крупною сіллю (на 900 грамів щавлю потрібно 100 грамів солі). Отриману суміш щільно упакувати в банки, герметично закрити та зберігати в холодильнику.
Корінь кислого щавлю викопують восени, коли його надземна частина відмирає. Ретельно видаліть бруд і пісок, промийте холодною водою і за необхідності розріжте товсте коріння уздовж.
Підготовлене коріння щавлю підсушують на повітрі не більше двох діб, після чого переносять під добре провітрюваний навіс або поміщають в ексикатор (у якому коріння сушать за температури 50-60°С). Термін придатності сировини 2 роки.
Хімічний склад
У листі фізалісу міститься вода (92 %), білок (1,5 %), вуглеводи (4 %), харчові волокна (1 %), органічні кислоти (0,7 % – щавлева, яблучна, лимонна, бурштинова, саліцилова кислоти). Вітамін С (до 90 мг), А, В1, В2, Р, РР, солі заліза (2 мг на 100 г), фосфор (90 мг), калій (500 мг), магній (85 мг) і багато складна органічна речовина, гіркий.
Надземні органи рослини містять щонайменше 5 флавоноїдних глікозидів, серед яких гіперозид міститься в листі, кверцетин і антоціани – у квітках і плодах. Корінь щавлю містить смоли, крохмалі, волокна, дубильні речовини та органічні кислоти.
Фармакологічні властивості
Завдяки високому вмісту в хімічному складі вітаміну С і сполук калію щавель і страви з нього корисні в разі захворювань серцево-судинної системи – атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, гіпертонії. Фенольні смоли, що містяться в щавлі, і рутин зміцнюють капіляри та виявляють антисклеротичні властивості.
Органічні кислоти та харчові волокна, присутні в щавлі, допомагають поліпшити перистальтику кишківника, що корисно в разі закрепів. Багатий вітамінний комплекс робить щавель особливо ефективним за авітамінозів, цинги, як допоміжний засіб у разі застуди, анемії, а також для відновлення після тривалих виснажливих хвороб.
Дубильні речовини, що містяться в корені щавлю, мають в’яжучі, ранозагоювальні та протизапальні властивості. Через свій гіркий смак щавель може діяти як підсилювач апетиту.
Щавель кислий
у народній медицині
Кислий щавель часто використовується в медицині для різних медичних цілей. В деяких випадках лікар може призначити цей рецепт:
Один грам кислого щавлю слід розчинити в воді (200 мл). Потім кислий щавель повинен бути вжитий протягом 1-2 годин перед сном.
Інші можливі застосування кислого щавлю у народній медицині включають:
• Використання кислого щавлю для більш здорового питного режиму. Невелика доза кислого щавлю може здійснювати допомогу у системі очищення від токсинів.
• Вживання кислого щавлю для зниження активності вірусів, бактерій, грибків та паразитів.
• Застосування кислого щавлю для зниження симптомів хвороб, таких як гострий гастрит та дискомфорт шлунку.
• Використання кислого щавлю, щоб зменшити хворобний стан печінки.
• Вживання кислого щавлю для зниження місячних симптомів. Невелика доза кислого щавлю може допомогти знизити болі та симптоми при місяцевих у деяких жінок.
Оскільки кислий щавель може бути небезпечним у певних ситуаціях, слід отримувати професійно підготовлені поради лікаря перед використанням кислого щавелю.
Порошок кореня щавлю, рекомендований терапевтом для прийому на ніч, є ефективним проносним. Водний настій кореня щавлю можна застосовувати і зовнішньо для лікування шкірних захворювань, абсцесів, фурункулів, вугрового висипу. Ним полощуть горло в разі ангіни та лікують рот у разі стоматиту.
Водний настій трави щавлю з корінням використовують як загоювальний засіб (під час прийому всередину). Місцеве застосування цього настою також ефективне: рекомендується в разі вугрового висипу і для очищення ран. Відвар кореня щавлю чинить кровоспинну і в’яжучу дію за кривавого проносу і дизентерії.
Історична довідка
Щавель відомий з давньоримських і грецьких часів, але його батьківщиною вважаються помірні райони Західної Європи: він всюдисущий, широко вживається в їжу і цінується за високу якість. Щавель активно вирощують як овочеву культуру в багатьох країнах північної півкулі. За літературними даними, щавель вирощують разом з іншими овочами і травами на полях монастирів у Швейцарських Альпах.
У середньовічній Європі щавель був дуже популярний: його їли свіжим, тушкували з коренеплодами, м’ясом, дичиною, додавали в прості юшки. Завдяки своєму приємному кислуватому смаку щавель вважається прекрасним засобом для втамування спраги.
Відомо, що щавель описували як культурну рослину ще в чотирнадцятому столітті, але в Україні це сталося через три століття. Це пов’язано з тим, що кислиця здавна вважалася в нашій країні бур’яном. Щоправда, ця слава не завадила використовувати її як фіксатор у разі нетравлення шлунка або жовтяниці. Записи мандрівника німецького походження, який відвідав країну 1663 року, збереглися до наших днів. У ньому він писав, що місцеві жителі знущалися і висміювали іноземців, які вживали в їжу зелену травичку (широко відому як “кисла травичка”).
Щавель є основним інгредієнтом простої селянської страви – щів із зеленої капусти. Існує навіть спеціальний день “Марфа – щі із зеленої капусти” (15 травня за новим стилем), коли господині готують “молоді” щі зі свіжозібраним щавлем та іншими молодими овочами.
Значно пізніше, під час розкопок на півострові Камчатка в нижньому міоцені (геологічна хронологія), вчені виявили у вулканічних відкладеннях досить велике листя, що добре збереглося. Під час огляду встановлено схожість виявленої рослини з видом щавлю, що росте в даний час. Потім його плоди знаходили в річках Іртиш, Урал, Дон Воронезької області.
Під час Першої та Другої світових воєн США, Велика Британія, Німеччина та інші країни-учасниці рекомендували щавель як джерело вітаміну С та інших не менш корисних хімічних речовин.
Література
- Травник. Повний довідник лікарських рослин. / Авт.-упоряд. І.Л. Санина. – Х.: Аргумент Принт, 2012. –560 с. – (Кишенькова бібліотека)
- Лікувальні рослини. Велика ілюстрована енциклопедія/Т.А. Ільїна – М.: Ексмо, 2014. – 304 с.
- Енциклопедія лікарських рослин / М. Павлов. – М.: Мир, 1998. -318-319 с.
© 2023 Трави під ногами.
Залишити відповідь