Велика Енциклопедія
Лікувальні
рослини
Шпинат городній
Spinacia oleracea
Якщо розглядати, чим корисний шпинат, одразу спадають на думку саме його дієтичні властивості. Рослина не використовується у фармацевтичних цілях, зате в кулінарних цілях шпинат вживають у багатьох країнах світу. Особливо корисний шпинат для людей, які страждають на цукровий діабет, а також на такі захворювання, як цинга, авітаміноз.
Швейцарськими лікарями було доведено, що регулярне споживання листя шпинату призводить до зниження інсулінової залежності у хворих на цукровий діабет. Шпинат городній має і безпосередньо лікувальні властивості: щавлева кислота в ньому збуджує діяльність травних залоз, посилює апетит, стимулює роботу шлунка, а високий вміст клітковини посилює перистальтику кишківника.
Основні та доведені вченими властивості шпинату: протизапальна, антиоксидантна, протисудомна, кровотворна.
Доведено значну роль шпинату в профілактиці онкологічних захворювань, шпинат буде корисний для жінок: він чудово захищає жіночі груди від виникнення ракових пухлин завдяки великому вмісту коензиму. Ба більше, рослина знімає неприємні симптоми в разі мастопатії, сприяє збереженню здоров’я майбутньої матері та дитини під час вагітності.
Салати зі шпинатом рекомендуються до вживання тим, хто був змушений перебувати в зоні з неблагополучним радіаційним фоном.
Протипоказання та побічні ефекти
Шпинат має бути виключений з раціону за низки хвороб (подагра, ревматизм, оксалурія) через значний вміст щавлевої кислоти. Вона заважає засвоєнню зі шпинату кальцію і заліза. Не варто вживати цю рослину за хвороб нирок і сечовивідних шляхів, за патології жовчовивідних шляхів і печінки. У разі хронічної гіпертонії вживати шпинат у їжу слід з обережністю і під наглядом лікаря.
Через вміст щавлевої кислоти шпинат може завдати чималої шкоди людям, які страждають на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, сечокам’яну хворобу (сприяє утворенню каменів), гастрит, панкреатит, а також у разі підвищеного згортання крові та тромбозу. Може бути шкідливий шпинат і для дітей, хворих на рахіт та інші порушення мінерального обміну, оскільки щавлева кислота порушує баланс кальцію. Щоб нейтралізувати шкідливий вплив, можна запивати шпинат молоком.
Варто також звернути увагу на те, що приготований шпинат не можна зберігати, а страви з нього – розігрівати. Будь-яка з цих дій призводить до утворення великої кількості солей нітратної кислоти, більш відомих у просторіччі як нітрати. Нітрати, вступаючи у зв’язки з продуктами білкового обміну, утворюють нітрозаміни, що призводять до розвитку раку.
У їжу вживають усі частини молодої рослини. Свіжий шпинат готовий до вживання у фазі великої розетки з десятьма-дванадцятьма листками. Найкорисніше їсти шпинат у сирому вигляді в салаті й просто так, але можна готувати з нього супи, пюре, гарніри до м’ясних і рибних страв. За допомогою шпинатного соку можна фарбувати в зелений колір креми, соуси, морозиво.
Також із листя готують щі та запіканки. Шпинат можна запасати і про запас, якщо свіжозірване листя консервувати або заморожувати.
Класифікація
Вид шпинат городній (Spinácia olerácea), належить до роду Шпинат (Spinacia), сімейства Амарантові (Amarantháceae), порядку Гвоздичноцвіті, або Гвоздикоцвіті, або Центронасінневі (Caryophyllales), класу Дводольні (Dicotylédones), відділу Квіткові, або Покритонасіннєві (Magnoliophyta), царства Рослин (Plantae).
Ботанічний опис
Висота рослини становить від двадцяти п’яти до шістдесяти сантиметрів. На початку вегетації шпинат городній дає розетку соковитого листя, а пізніше – квітуче стебло. Листя темно-зелене, має трикутно-коп’єподібну або довгасто-яйцеподібну форму, від гладкого до гофрованого.
Стебло може бути простим або розгалуженим. Рослина ця роздільностатева і, як правило, дводомна. Маточкові квітки сидячі, скупчені в клубочки в пазухах листків. Вони без оцвітини, з ниткоподібними рильцями, виявити їх досить складно.
Тичинкові квітки розміщуються в кінцевих пазушних колосках. Це дрібні жовті квітки, зібрані в колосовидно-волотисте суцвіття. Відцвітаючи, чоловічі рослини жовтіють і відмирають. Формула квітки шпинату городнього – *Т4+П4.
Плоди – невеликі однонасіннєві або двонасінні горішки, спаяні в клубочки здерев’янілими приквітками. Цвіте в червні-серпні.
Поширення
Всупереч відомостям з деяких науково-популярних джерел, дикорослим шпинат городній не зустрічається нині ніде. Це суто культивована рослина. У Закавказзі та Передній Азії росте близький йому вид – шпинат чотиритичинковий, який, ймовірно, був родоначальником цієї зеленої овочевої культури.
Збір та заготівля
Шпинату городнього
Листя шпинату можна починати збирати тоді, коли формується розетка з п’яти-шести добре розвинених листків. Тільки свіже і молоде листя придатне в їжу. Як тільки шпинат зацвітає, він уже непридатний для вживання. Тому необхідний ретельний полив: за нестачі вологи рослина швидко викидає квітконосне стебло і зацвітає. За температури близько одного градуса Цельсія і вологості повітря в дев’яносто п’ять відсотків шпинат може зберігатися п’ять-сім днів, а свіжозаморожене листя може зберігатися до трьох місяців.
Також можна шпинат сушити. Для цього молоде листя шпинату збирають у період перед цвітінням, ретельно миють і підвішують для повноцінного просушування на свіжому повітрі. Також можна його сушити в духовці протягом трьох годин за температури не більше сорока п’яти градусів, постійно перемішуючи. Висушену рослину укладають у скляну посудину і щільно закривають. Зберігати сушений шпинат слід у темному місці.
Хімічний склад
Шпинат має дуже низьку калорійність, містить усього 22 кілокалорії на 100 г листя. У шпинаті багато мінеральних речовин, таких як: селен, кальцій, марганець (приблизно 45% добової норми в 100 г продукту), магній (приблизно 20% в 100 г), мідь, натрій, цинк, калій (приблизно 30%), фосфор.
Шпинат містить практично всі вітаміни групи В (В1, В2, В5, В6 і В9), РР, А, К, С, Е. Кількість вуглеводів і жирів у його складі досить низька, зате кількість білка, так само як і в інших видах весняної зелені, велика – близько 2,9 г на 100 г продукту. Також містить у собі рутин, каротин, щавлеву і фолієву кислоту.
Фолієву кислоту вперше було виділено саме зі шпинату. У рослині міститься приблизно 20% від її добової норми.
Шпинат також містить у собі залізо, але у свіжому вигляді його вміст набагато нижчий, ніж у сухому.
Фармакологічні властивості
Фолієва кислота необхідна для багатьох важливих метаболічних процесів: участі в утворенні пуринів, піримідинів, нуклеїнових кислот та амінокислот, також є необхідною для обміну холіну. У синергізмі з ціанокобаламіном (вітамін В12) стимулює кровотворення: необхідна для диференціації та дозрівання мегалобластів, частково бере участь в еритропоезі.
Щавлева кислота є хорошим стимулятором роботи м’язів і нервів. Рутин нормалізує стан стінок капілярів, підвищуючи їхню міцність та еластичність, знижує артеріальний тиск, уповільнює серцевий ритм. Також бере участь у жовчоутворенні, допомагає регулювати добову норму виділення сечі та делікатно стимулює функцію кори надниркових залоз. Бета-каротин запобігає накопиченню вільних радикалів і активних форм кисню.
Вітамін К бере участь у синтезі білків тромбоцитів, а також у синтезі транспортних білків. Це робить людину більш стійкою до крововтрат, а також сприяє зміцненню опорно-рухового апарату.
Хлорофіл, каротиноїди і лютеїн благотворно впливають на здоров’я сітківки очей.
Цинк, магній, марганець і калій чинять протисудомну дію, покращують роботу серця і позитивно впливають на якість і швидкість кровопостачання.
Шпинат городній
у народній медицині
У народній медицині водний настій трави і листя п’ють за недокрів’я, закрепів, скупчення газів, за різних невротичних станів, ларингітів, ларингофарингітів, бронхітів, запалення легень і як лікувальний засіб за цинги, а також як засіб, що збуджує діяльність слизової оболонки шлунка і підшлункової залози.
У народній медицині відомий рецепт, у якому пропонується використовувати шпинат для лікування і профілактики геморою. З цією метою готують емульсію, до якої входять свіжовичавлений сік шпинату та мигдальна олія в рівних кількостях. Цей склад рекомендується вживати по 30-50 г кілька разів на день, не забуваючи струшувати склад до однорідної консистенції.
У разі наривів, опіків та екзем показано прикладати до уражених ділянок шкіри розм’якшене листя шпинату, яке заздалегідь відварюють в маслиновій олії. Сік зі шпинату зміцнює й оздоровлює організм.
Історична довідка
Одомашнення шпинату городнього відбулося не пізніше, ніж у другому столітті до нашої ери. Вважається, що батьківщиною його була територія, що належить на даний момент Ірану. Шпинат у арабів був особливо популярним.
У Європі його культивація почалася в середні століття. А ось у Росії шпинат і його користь стали відомі приблизно з вісімнадцятого століття, але на початку особливо широкого поширення він не набув. Тут він довгий час залишався панським овочем, недоступним звичайним людям.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк: Молоде життя, 1955—1995.
- Шпинат городній // Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ: Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 482.
- Травник. Повний довідник лікарських рослин. / Авт.-упоряд. І.Л. Санина. – Х.: Аргумент Принт, 2012. –560 с. – (Кишенькова бібліотека)
- Лікувальні рослини. Велика ілюстрована енциклопедія/Т.А. Ільїна – М.: Ексмо, 2014. – 304 с.
© 2023 Трави під ногами.
Залишити відповідь