Топінамбур

Велика Енциклопедія

Лікувальні
рослини

Helianthus tuberosus L.

Культивований індіанцями Північної Америки топінамбур, як кормова рослина, з цією ж метою був завезений в Європу. Про поживні властивості бульб відомо давно, але вивчення їх гіпоглікемічної та відновлювальної дії на обмін речовин почалося зовсім недавно.
Випущено препарат «Довголіття» та інші, не менш цінні.
Земляною грушею топінамбур називають через характерну форму бульб, більше нагадує дрібну картоплину.

Володіючи невибагливістю до умов вирощування, топінамбур за літо виростає до 2 м заввишки, розносячи на кінцях верхніх гілок кошики жовтих квітів.
Листя чергуються, ланцетні, шорсткі, як стебло рослини. М’ясисті бульби ростуть восени, їх викопують й зберігають до весни.

Розмножують рослину бульбочками, які перезимували в ґрунті або підвалі, висаджуючи їх на відстані 15-20 см один від одного.
До ґрунту топінамбур невибагливий, але потребує сонячного світла і двічі за літо підгортання.

Застосування

Листя висушують і заварюють з розрахунку 1:10 окропом, кип’ятять 15 хвилин і застосовують зовнішньо для компресів і ванн при поліартритах, радикулітах, як зігрівальний і болезаспокійливий засіб.
Тривале вживання бульб покращує обмін речовин, виводить солі з суглобів при подагрі та поліартриті, знижує трохи підвищений цукор у крові, заспокоює роздратований шлунок і кишківник.

Сік із сирих земляних груш п’ють при туберкульозі легенів у розведенні водою 1:1, 2 ст. ложки 3 рази на день до їди.Напар з 4 ст. ложки подрібненої бульби на 1 л окропу п’ють замість чаю тривалий час для поліпшення обміну речовин, при легкій формі цукрового діабету і гіпертонічної хвороби.

Збір та заготівля сировини

Цілющими є листя і бульби рослини.

© 2022 Трави під ногами.