Ціатея срібляста є важливою часткою екосистем лісів, оскільки надає житло та харч для багатьох тварин, таких як дрібні комахи, птахи, ящірки та інші безхребетні.
Рослина використовується як декоративна культура і вирощується в оранжереях і на відкритому повітрі. Має чудовий вигляд у поєднанні з іншими папоротями. У народній медицині Нової Зеландії застосовується як антисептичний і ранозагоювальний засіб.
Ціатея срібляста – це деревоподібна папороть з витонченим зеленим листям і товстим стеблом. Є ендеміком Нової Зеландії, а також її неофіційним символом.
Син.: капонга, понга, срібна папороть.
Велика Енциклопедія
Лікувальні
рослини
Рослина
отруйна!
Ціатея срібляста
Cyathea dealbata
Зауважте, сайт bisvir.dog не дає медичних порад!
Якщо ви захворіли та маєте проблеми зі здоров'ям — обов'язково зверніться до лікаря.
Ціатея срібляста вимагає особливих умов вирощування. Наприклад, дуже важливо дотримуватися температурного режиму, ідеально – від 7 до 20 градусів тепла. Занадто спекотна жара або заморозки згубні для цієї рослини. Згідно з відгуками більшості рослинників, найкраще вирощувати ціатею сріблясту з живців, а не з насіння, оскільки останній спосіб більш проблематичний. Культивувати ціатею можна у великих горщиках або ж на відкритому повітрі, проте в першому випадку культура не зможе досягти своїх максимальних розмірів.
Перед вибором місця для посадки рослини необхідно враховувати її розміри. Ціатея повинна рости у вільних, не обмежених умовах. Ідеальне місце для посадки – півтінь, з короткочасним попаданням сонця. Ґрунт має складатися із землі упереміш із торфом, ця умова дуже важлива, інакше ріст рослини буде значно уповільнений.
Рослинникам важливо створити умови, що нагадують природні умови проживання ціатеї сріблястої. Рослина дуже любить підвищену вологість, тому потребує щоденного поливу кореневої системи та обприскування водою надземної частини. З добрив вносять мінеральні підживлення, приблизно раз на місяць. Як і всі папороті, ціатея також схильна до зараження різними шкідниками. Щоб цього уникнути, раз на тиждень необхідно обприскувати всю рослину мильним розчином.
Ціатея срібляста має багато використань в традиційній медицині, проте на сьогоднішній день, її використання в офіційній медицині обмежене.
Хоча деякі дослідження показали, що ціатея срібляста містить ряд корисних речовин, таких як антиоксиданти та протизапальні сполуки, дослідження з її медичного використання ще потребують більш детального вивчення.
Народні цілителі Нової Зеландії застосовують центральну частину стовбура для обробки ран і саден, вони вірять, що саме ця вегетативна частина рослини має потужну антисептичну та ранозагоювальну дію.
Протипоказання та побічні ефекти
Деревна частина папороті отруйна! Будь-які маніпуляції з рослиною повинні здійснюватися тільки в рукавичках! У разі контакту зі шкірою негайно промийте шкірні покриви під проточною водою. Будь-яке застосування ціатеї сріблястої в лікувальних цілях суворо заборонено!
Деревне волокно ціатеї сріблястої отруйне. Раніше воїни маорі, корінні жителі Нової Зеландії, застосовували рослину для обробки наконечників списів.
Класифікація
Ціатея срібляста (лат. Cyathea dealbata) – вид рослин роду Ціатея (лат. Cyathea), родини Ціатейні (лат. Cyatheaceae).
Наукова класифікація ціатеї сріблястої (Cyathea dealbata):
- Клас: Папоротеві (Polypodiopsida)
- Ряд: Ковальцеподібні (Dicksoniales)
- Родина: Ковальцепові (Dicksoniaceae)
- Рід: Ціатея (Cyathea)
- Вид: Ціатея срібляста (Cyathea dealbata)
Ціатея срібляста є великим папоротевим деревом, яке є ендеміком Нової Зеландії та південної Аргентини. Вона належить до родини ковальцепові (Dicksoniaceae) та роду Ціатея (Cyathea).
Ботанічний опис
Ціатея срібляста – деревоподібна папороть, здатна досягати до 10 метрів у висоту. Діаметр стовбура становить близько 45 сантиметрів, він дуже схожий на деревний. Нижня частина стовбура укладена в щільний футляр із жорсткого, густо переплетеного додаткового коріння, що надає дереву додаткової стійкості.
Черешки тонкі, спочатку сріблясто-білі, потім блідо-коричневі, з шорсткою поверхнею, вкриті невеликими блідо-коричневими лусочками. Листя завдовжки може сягати 4 метрів, горизонтальне, злегка дугоподібне, 3-х перисте. Старе листя відмирає.
Довжина найбільших пір’їн – 30-50 сантиметрів. Мають блідо-зелене зверху, біле знизу забарвлення. Нижній бік вкритий дрібним хвилястим пушком. Рослина ціатея срібляста розмножується як і всі папороті спорами.
Поширення
Батьківщиною ціатеї сріблястої є Нова Зеландія. На сьогоднішній день у дикій природі рослину можна зустріти на всій території цієї держави, від островів Трі-Кінгс до міста Дандін.
Іноді зустрічається на островах Фіджі, Таїті, Маркізьких островах, а також біля узбережжя Австралії. Ціатея срібляста віддає перевагу низинним і гірським лісам, локалізується в сухих місцевостях поблизу чагарників.
Заготівля
Ціатеї сріблястої
Цілителі Нової Зеландії використовують у лікувальних цілях виключно свіжу центральну частину стовбура. Після будь-якої обробки рослина втрачає антисептичні властивості. З цієї причини ніякі вегетативні частини ціатеї сріблястої не заготовлюються про запас.
Хімічний склад
Ціатея срібляста містить різноманітні хімічні сполуки, такі як полісахариди, флавоноїди, терпеноїди та фенольні сполуки. Крім того, ця рослина містить велику кількість аскорбінової кислоти (вітамін С) та каротиноїдів, таких як β-каротин та лутеїн.
Фармакологічні властивості
Фармакологічні властивості ціатеї сріблястої (Cyathea dealbata) поки що недостатньо вивчені та не підтверджені достовірними науковими дослідженнями.
Деякі дослідження показали, що екстракти з ціатеї сріблястої можуть мати антибактеріальну та протигрибкову активність, а також можуть допомагати знижувати рівень цукру в крові. Однак, щоб зробити остаточні висновки про фармакологічні властивості цієї рослини, потрібно провести більше досліджень.
Ціатея срібляста
у народній медицині
Ціатея срібляста (Cyathea dealbata) має довгу історію використання в народній медицині південно-східних країн, таких як Нова Зеландія та Папуа-Нова Гвінея. Проте більшість з цих застосувань не підтверджені науковими дослідженнями і є лише народними переказами.
Попри отруйність, цілителі Нової Зеландії використовують ціатею сріблясту в медичних цілях. Центральну частину стовбура, деревне волокно, вони використовують зовнішньо при гнійних ранах, саднах, опіках. Цілителі стверджують, що пов’язка з деревним волокном циатеї сріблястої є чудовим антисептичним і ранозагоювальним засобом.
Історична довідка
Ціатея срібляста (Cyathea dealbata) є важливим символом Нової Зеландії, де її називають “папороть сріблястою”. Ця рослина має глибокі історичні та культурні зв’язки з маорі – корінним населенням Нової Зеландії.
У маорі папороть срібляста має назву “ponga” і є священним символом. За маоріською легендою, ця папороть виступає як посередник між світом живих і світом померлих, тому її часто використовують на похоронах.
У давні часи маорі використовували папороть сріблясту як харчову рослину. Вони готували з неї калюжку, додавали її до м’яса та інших страв. Також маорі використовували папороть сріблясту для лікування різних захворювань, таких як кашель, біль у животі та різноманітні шкірні захворювання.
У культурі маорі папороть срібляста має велике значення і використовується для різноманітних художніх робіт та рукоділля. Листя папороті використовують для виготовлення віночків та інших декоративних елементів. Крім того, у маоріській мистецькій традиції зображення папороті часто символізують пам’ять про померлих предків та їхніх душі.
У наш час, папороть срібляста є популярною рослиною в краєзнавстві та садівництві, де вона використовується для прикраси садів та парків.
Література
- Мелихова Г. Красная книга. Растения мира. – М.: Изд. ЭКСМО, 2014. – С. 8. – 96 с.
Copyright © Bisvir.dog
Трави під ногами
Целозія – Лікувальні рослини – Трави під ногами
[…] які зазвичай зібрані у колосоподібний суцвіття. Листя цієї рослини може бути зеленим, червоним або жовтим, а зерна целозії використовують […]